Гравіцапська муза почала спускатись з Неба на землю ще у 1998 році. Вона знайшла голову майбутнього лідера групи (Jabo) і почала сіяти туди Гравіцапські ідеї. Сім років бродіння ідей, пошуку однодумців і вдосконалення музичних навиків, і ось, у травні 2005 року, у молодіжному таборі в Червонограді майбутній бас-гітарист (Special) і гітаро-вокаліст :) на сцені виконують колядку у стилі реггі (а ля 5’NIZZA), народ сприйняв пісеньку на ура і співав її аж до кінця табору. Там у таборі "реггі-дует" ближче познайомився із майбутнім гітаристом (Ромчиком) і барабанщиком (АлєБжиком).

Перший концерт відбувся 20 жовтня 2005 року, а перша репетиція – двома тижнями раніше. Виступ не дали завершити люди у білих халатах, які пробрались на сцену і влаштували бійку із Гравіцапою. Досі не відомо, хто їх викликав…

За дев’ять місяців свого існування гравіцапи дали дев’ять концертів, два з яких за межами улюбленого міста, – в Одесі (U.ROCK fest) та в Судаку (фестиваль "Білі ночі").

Важко охарактеризувати стиль групи. Гравіцапа вважає, що грає морально-обезбашенну ковбасню, хоча здорово мислячі колеги переконують їх у тому, що такого стилю немає.
Музиканти говорять: "Поняття "музичний стиль" є суб’єктивним поняттям. "Чистому" стилю важко вмістити твій внутрішній світ, який (ми маєм надію) є широким, цікавим і унікальним".

Головне у творчості музикантів, це поєднання моралі та драйву. Музиканти вважають, що кожен, хто виступає зі сцени, несе відповідальність за кожне слово сказане ним у мікрофон, за кожну дію і за кожну душу, на яку мав місце цей "вплив", тому, Гравіцапа зобов’язується нести у світ лише світло-моральне і ковбасно-енергетичне!

Автор статті: Jabo