Да й розкопаю я гору

Примітки:
В пропонованому аудіоальбомі представлені три багатих на пісенний фолькльор регіони України: Полісся (Рівненщина, Чернігівщина, Житомирщина), Поділля (Хмельниччина й Вінничина), Подніпров’я (Черкащина й Полтавщина).

Ліричні пісні в етнічному середовищі співалися протягом всього свідомого життя українця у найрізноманітніших ситуаціях: в полі, на вулиці, вдома, за столом, в лісі тощо. Хоча деякі зразки ліричних пісень були записані від одиничних виконавців, загалом їх прийнято виконувати гуртове. Більшість людей в співаючому гурті "тягнуть бас", "басують". Кожний співак по-своєму імпровізує мелодію "басу" і в результаті виходять інколи досить цікаві співзвуччя, що завжди унікальні в кожному випадку виконання ліричної пісні. Верхній голос співає – "виводить", "голосить", "тончить" тільки одна людина. На Полтавщині існує ще один голос – "серединка", яку в гурті співає теж лише одна людина.

Переважно ліричні пісні співаються без жодного інструментального супроводу. Таке виконання створює певний медитативний настрій. При цьому в піснях із західних регіонів (Рівненщини, Житомирщини) прослідковуємо чітку ритмічну пульсацію, в той час як на Сході (на Полтавщині, Чернігівщині) переважає довільна ритміка.

Подільські пісні (Хмельниччина, Вінничина) характерні принциповим одноголоссям свого устрою. "Підголосок" (верхній голос) – досить пізнє явище, датується приблизно кін. 19-поч. 20 ст.