Та єк файно скрипка грає, нікому сьпівати
Та єсть у тебе, та й дівко Галочко
Та за двором керниченька, за двором, за двором
Та за люпку шибиниця, за люпку ниволя
Та забіліли сніги
Та забіліли снігиБандурна розмова
Та завіяв вітер, вітер, лісами клекочі
Та заграйте гуцулови, най гуцул танцує
Та займу я сірі воли на ту левадочку
Та заки-м я молоденька волики гонила
Та закі-сми з товаришем я в купці ходили
Та засвіти ж, мати, свічку
Та засвіти, мати, свічку [1]
Та засвіти, мати, свічку [2]
Та заспівай, зілярвію, в городі на зілю
Та зацвило фасулинє по тім заріночку
Та зашуміла лішчиночка
Та зашуміла ліщиночка
Та зелена полонина та й зелений явур
Та їкій я волоцюга, та їкій я лайдак
Та їхала Катерина штирма кіньми вороними
Та й вийду я на толоку, розівю волоки
Та й виликий город маю, кінця му ни вижу
Та й вилітала галкаЗ Парижу до Києва
Та й вступіт ся, вороженьки, з дороги, з дороги
Та й гуцулка, пани брати, гуцулка, гуцулка
Та й до води, сиві коні, до води, до води
Та й до млина дорожечка, до млина, до млина
Та й до Прута доріжечка, до Прута, до Прута
Та й жовнір я, моя мати, та й жовнір я, жовнір
Та й за двором доріжечка, за двором, за двором
Та й за любку бай кримінал, за любку небогу
Та й заграй ми коломийки, далівський курію
Та й займу я воли пасти під ототу обіч
Та й запали, мила, сьвічку, най пирейду річку
Та й засьвіти, місячику, я в вишну шпарину
Та й зійшов дождічок
Та й Іванку, ходи з ранку, ти Юрку в полудне
Та й із гори загреміло, а з долу ся хмарит
Та й іму я за калинку, за самий вершечок
Та й ішов я з товаришом тими манівцєми
Та й кортіло с товаришим, кортіло, кортіло
Та й кувала зозулечка, кувала, кувала
Та й литіли два ворони з чужої сторони
Та й не пійте, когутики, не вменшийте ночи
Та й не ходи поза хату, не толоч отаву
Та й не шуми, луже, дуже
Та й ненечко, та й ненечко, болит мні сердечко
Та й ніхто так не бідує, як жомньир бідує
Та й петрівня я зозуленькаЗ Парижу до Києва
Та й підемо, пане брате, у Лісові хати
Та й піду я в полонину, та піду я в гори
Та й пізнати, пане брате, котра заручена
Та й поїду с кіньми на ніч, поїду, поїду
Та й покотю перстенину по дубю, по дубю
Та й рада, не рада
Та й Самбори, Самбороньку, бодай-с завалив си
Та й сів Сус Христос до нас вечеряти
Та й сьвітку, каже сьвітку, як маковий цьвітку
Та й ти бойко, та й я бойко, та й ми уба бойки
Та й ти гуцул, та й я гуцул, вдаймо си на гірці
Та й ти гуцул, та й я гуцул, обидва гуцули
Та й тото мій, що везе гній в чорнім капелюсі
Та й у горни та й задули, в бубни забубнали
Та й у любки тонкі губки, тоненькі, тоненькі
Та й у моїм городчику зацвили индички
Та й уже вечер вечеріє
Та й упрів я з товаришим, відай кужух скину
Та й ходила та й Валюша
Та й ходила та й нєвєста Маруся
Та й червоний бурачок та й червона гичка
Та й чия ж то дівчиночка, шо так красно ходит
Та й чия то хата з краю, що я ї не знаю
Та й ше мене моя мати на руках носила
Та й я пасла малі воли, а потому грубі
Та й, Андрію, муку сію, колачики печу
Та йде гуцул за волами, та й в підківки дзень, дзень
Та йшло моє коханєнко, добре знаю відки
Та казала приходити
Та калинка біло цвите, а червоно родит
Та коби ми ни вечурки та й не вечорниці
Та коли ж мя вірне любиш, люби ж мя самую
Та колький терен, колький терен
Та копав я кирниченьку, воли з неї пили
Та кувала зазуленька та попід лелію
Та кувала зазуленька тонким голосочком
Та купи ми, мій миленький, хусточку до строю
Та летіла зазуленька, та сіла на дуби
Та летіла зазулечка, та летіла пава
Та летять галочки ряд по рядочку
Та мав же я дівчиноньку, звала сі Ганусі
Та малая нічка петрівочка
Та махала дівчинонька, та махала хустков
Та ми би сі, товаришко, не наговорили
Та ми би сі, файна любко, не наговорили
Та мій любий голосочку, дзвениш по каміню
Та мій люпко в Тернополи, пиши лист до мени
Та мовила мені мати – жени ся, небоже
Та музика, брате, грає, весело ся дивит
Та на весні днинка красна, пташеньки сьпівают
Та на горі, на високій, там сі пасли коні
Та на Йвана зілє брала, на Петра кітила
Та на леду огень кладу, на спід паде угля
Та на мині молоденькім кучерики вют ся
Та на нашім загумени, та там наше поле
Та най би ту скрипки грали, а цимбали били
Та най вже ю зариває, но най не цілує
Та най вродєт верби грушки, а тополі рижки
Та най родит верба грушки, а калина ябка
Та най собі заспіваю, поки молоденька
Та най тибе колька коле та най ті скобочи
Та не бий мні, моя ненько, ніколи, ніколи
Та не буду дома спати, але займу коні
Та не видко Городенки, лиш самі оденки
Та не вчора тото било, та й не нині буде
Та не жур мене, моя мати
Та не знаєш, моя мати, яка в мене гадка
Та не коси, гусю, сіна
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [1]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [2]
Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька [3]
Та не стій же, вербо, та над водою
Та не стій під вікном, та не махай рукавом
Та не треба, мій миленький, долі нарікати
Та не ходи попід хату, та не дзуркай в замки
Та не ходи, мій миленький, та попід віконце
Та нема в світі гірш нікому
Та нема гірш нікогоТартак
Та нема гірш нікому
Та ни одна мамка плачи та ни одна тужит
Та ни сам я суда зайшов, вода мні занесла
Та ни тото, кажи, гуцул, шо погуцулив си
Та нікому так не гаразд
Та нікому так не гаразд, як тій бідній вдові
Та нікому так ни добре, як мені самому
Та нічого. Тільки от щоСестри Тельнюк
Та ой брязнули же ключі
Та ой уже, ненько, та й вже не раненько
Та ой ходила дівчинонька
Та ой ходила же та й Наташа
Та ой ходила та і Галючка
Та орав мужик край дорогиOt Vinta
Та орав мужик край дороги [1]
Та орав мужик край дороги [2]
Та орав мужик край дороги [3]
Та орав мужик край дороги [4]
Та петрівняя зозуленько
Та піду я горі селом на десіть ударів
Та піду я до церковці, стану при образі
Та піду я, підуЮлія Дошна
Та піду я, піду
Та повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв
Та поїхав мій миленький та до Орявчика
Та поклади, Андрій, хати високі
Та попита горівочка, попита, попита
Та попід нашим селом
Та прийшов я до дівчини, як си дівче має
Та прощай, прощай, та Галино
Та Русначе, небораче, ні ореш, ні сієш
Та сарака гуцулочка по горі ходила
Та сараки венґерчуки по сьвітку мандруют
Та світилка – шпилька
Та світилочка-пані
Та сегодне, брате, гоя, та ще завтра гоя
Та сів жи я на коника, а шабилька впала
Та сів Христос та вечеряти
Та спекла я когутика, наварила тіста
Та суботонька, неділенька
Та Судома, моя мамко, Судома, Судома
Та так, щоб гай шумів!Павло Зібров
Та тебе немаСни ностальгії
Та ти вийди, душко біла, та з нової хати
Та ти вмієш, дівчинонько, головку завити
Та ти вмієш, козаченьку, голубця кресати
Та ти гадаш, мій Андрійку
Та ти продай корец жита, а я корец проса
Та ти рубай тото прутє, а я тото кілє
Та ти сідай на коника, а я на кобилу
Та Ти ШоТНМК (Танок на майдані Конго)
Та ти, люпко, громадила, мині було витко
Та ти, свату, пали хату, я буду бороги
Та туман яром котиться
Та туман яром котитьсяКвітка Цісик
Та туман яром, та туман яром
Та хмарит сі, та бурит сі, відай буде слітка
Та ходив чумакМуравський шлях
Та хоч моя білявина на ніжечку храмле
Та ци я си не ґаздиня, ци ни маю статку
Та цісару, цісарику, сині нагавиці
Та цісару, цісарику, цісару Францішку
Та цісарю, цісарику, та цісарю, царю
Та чи тото весілє, та й чи тото празник
Та чого журитися, якої неволі
Та чого ся, парубоньку, так до дому квапиш
Та ще бо я не ґаздував, буду ґаздувати
Та що кому та до того, що любю Івана
Та що кому та до того, що я любю Гриця
Та що мені за хосен, що родину маю
Та що ти єТостер
Та що-м тобі, любко, казав, щоби-с ни забула
Та я би сі не здрімала, хоть би день біленький
Та я в мамки біла ходжу
Та я в свої мамуненьки їдная, їдная
Та я вийду, та й си стану та на Ямховатім
Та я вклєкну перед Матку, ще й перед сьвітого
Та я гадав, товаришу, що ти мій товариш
Та я гадав, що сі вісплю та й піду косити
Та я гину, погибаю чіриз марне діло
Та я до ті, дівчє, ходив, та я тебе любив
Та я жита не сіяла, само жито сходить
Та я займу сиві бички на багна, на багна
Та я ішов горі селом, пси на ня брехали
Та я іще не топила, коло хати курно
Та я й не гуляла
Та я мислив молоденький, що она мні любит
Та я піду с того села, та й заберу сліди
Та я прийшов до багача висватати дівку
Та я пряду, попрядаю шовкове повісмо
Та я рубав, не дорубав вільху на сопілку
Та я собі заспіваю, ой ду-ду-ду дайна [1]
Та я собі заспіваю, ой ду-ду-ду дайна [2]
Та я собі заспіваю, ой ду-ду-ду-ду-ду
Та я собі засьпіваю: ой ду-ду-ду дайна
Та я собі молоденька, молоді ми літа
Та я сходив усі гори та й землю турецьку
Та я тебе, Грицю, кличу з дзеленого гаю
Та я ходжу понад воду й рубаю колоду
Та я ходив, та я ходив, та я находив сьи
Та як би ті розколоти, яворе короткий
Та як би я не співала, іно сумна була