Калино, калино

Навесні діброва-мати одягла тебе
У ясні зелені шати, небо голубе,
А щоб весни не зів’яли калиновії,
Білим цвітом процвітали кучері твої.

Калино, калино, зелена і біла,
Є хлопців багато – одного любила.
Калино, калино, зелений розмаю,
Я свого одного до віку кохаю.

Вже у вирій за покоси літо одліта,
По дворах усіх розносить осінь золота
Для жінок – запаси чисті, для дівчат – вінки,
А червонеє намисто – для калиноньки.

Калино, калино, червоне намисто,
Хай хлопці не ходять до мене навмисно.
Калино, калино, червоний коралю,
Я свого одного до віку кохаю. (весь куплет – 2)


Рекламне оголошення