Ой жалко, жалко рожевого цвіту

Ой жалко, жалко
Рожевого цвіту,
Що розвіяв вітер
По білому світу.

А ще більше жалко
Хлопця молодого,
Що йде служити
Цареві і Богу.

А він йде служити,
Скажуть присягати,
За дім, за родину
Треба забувати.

Ой дадуть мені
Коня вороного,
Скажуть забувати
Батенька рідного.

Ой дадуть мені
Золоте сідельце,
Скажуть забувати
Закохане серце.

За дім, за родину
Скоро я забуду,
За любу дівчину
Повік не забуду.

Примітки:
Записано від Марії Степанівни Краснопірко та Надії Артемівни Кушнір.

Рекламне оголошення