Покоління

Ти йдеш по дорогах безкрайньої ночі,
Надія померла, заплакані очі.
Запалюєш зорі, тікаєш від долі,
Та в венах твоїх смола замість крові.

Блукає у темряві твоє покоління,
Шукає пророка, чекає прозріння.
Кидає в каміння отруйне насіння,
В гріхові своєму шукає спасіння.

Раптово усе тобі стало байдуже,
Всі роздуми зайві, свідомість так душе.
Хотів утікти, але знав, що запізно.
У власному тілі тобі стало тісно.

Ідеш за безглуздою вірою в краще,
Назад не вернешся ніколи й нізащо.
Каліка, ти будеш блукати довіку
В порожній ненависті власного світу...

Краще утопитись у своїй печалі
Ніж отак блукати далі!
Сам не розумієш, нащо ти тікаєш,
Та що далі буде точно знаєш...
Смерть!
Далі буде смерть!
Смерть, кінець твого життя. Далі буде лиш вона...


Рекламне оголошення