Кавалєрка

У мене є колєга, зовуть його Микола,
Разом ганяли гуси, разом ходили в школу.
А, як повиростали і по сімнайцять мали,
Лишили сірі гуси і за дівчат сі взяли.
Ніхто про це не знає, що ми з ним витворяли:
Горілку пили відрами, щоніч батярували,
Дівчата лили сльози і розпускали коси,
Така то кавалєрка, такі то були штоси.

Приспів:
Кава-кава-кавалєрка,
То горілка – файна дівка!
Кава-кава-кавалєрка, гоп!
Кава-кава-кавалєрка,
Все пропили, в штанях дірка,
Гоп, кава-кава-кавалєрка, гоп!
Кава-кава-кавалєрка,
Все пропили, в штанях дірка,
Гоп, кава-кава-кавалєрка, гоп!

Летіли дні і ночі, ми весело гуляли,
Дівки були охочі, а ми не відмовляли,
Одного дня Миколу злапали у стодолі,
Він був в одних шкарпетках, дівчата були голі.
Йому "ганьба" кричали, "бугайом" називали,
А він ніби скульптура показував натуру,
Натура в нього диво: живіт, як бочка з пивом,
І ззаду все обвисло, спереду все обвисло.

Приспів

Ми згадуєм і тужим за давніми роками,
Як були кавалєри, як нас любили дами,
В Миколи, як в верблюда, з’явилося два горби,
Я став, як кенгуру, бракує тільки торби.
Горівки вже не п’ємо, бо лікарі сваряться,
А кров ще трохи тепла, дівки по ночам сняться,
Ану, давай, Миколо, тряхнемо стариною,
Згадаєм кавалєрку, рушаємо до бою!

Приспів (2)


Рекламне оголошення