Під облачком

Під облачком явір похилений,
Співат на нім пташок премілені.
Слухай, мила, як тот пташок співат.
Же з любови нич добрі не биват.

Мила, мила, ти, покусо єдна,
Уж тя люб’ю не рік ані не два.
Цис мі дала зілля ся напити?
Не мож, мила, нияк без тя жити.

Мі циганка давно ворожила,
Же ня здурит дівка чорнобрива,
Же не буду видів за ньов світа,
Аж пролинут мої млади літа.

Ци та любов єст од Бога дана,
А ци, може, дяблом підшептана?
Хоць би-м не хтів – то мусиш любити,
Хоць би-м не хтів – прото мус терпіти.

Примітки:
1. Місцевість – Лемківщина.
2. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.

Рекламне оголошення