З гори на долину

З гори на долину покотився горох,
Вчора був миленький, а нині вже ворог.

Вчора був миленький, годі розійтися,
А нині вже ворог, годі здибатися.

На тобі, дівчино, сухую тополю:
Як вона прийметься, візьму шлюб з тобою.

Рано посадила, вечір підливала,
Сухая тополя листя розпускала.

Листя розпустила та й почала цвисти:
Як ти мня не любив, нащо-с писав листи?

А я писав листи на пожартування,
Щоби-с, мила, знала, що таке кохання.

Кохання, кохання, з вечора до рання,
Як сонечко зійде, кохання розійде.

Примітки:
Перший рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.

Рекламне оголошення