Спогади страждань

Ніч розсипається шматочками скла
Котрі ранять серце і впадають в душу.
Кров падає з неба краплями дощу
І про морок оцей весь забути я мушу.
Промінь розрізав землю на частки,
Що в світлому кольорі повільно стікають.
Зорі розчинять надії в тумані
Які в голові моїй повільно вмирають.

Приспів:
Павутиною питань спогади стікають
В стічну канаву, де їх більше не шукають.
Надія, пекло, прокляте чекання.
Ножем у груди. Все. Кінець стражданням

Безтурботні мрії забутих переживань,
На які не варто більше чекати.
З розуму зводить бездумність думок,
Що змушують просто безмовно кричати.

Приспів (2)


Рекламне оголошення