Ой взяв Роман Єленочку

Ой взяв Роман Єленочку
Та й єї не любить,
Та фаливси перед людьми,
Що ї борзо згубить.
Щоби її борше спасти*,
Заставив ї стадо пасти,
Пасти стадо гостинцями,
Попасати манівцями,
До Дунаю привертати
Та й в Дунаю напувати,
Очечками стадо пасти,
Ручечками вовну прясти.
Над’їхали три купчики,
То єї рідні братчики.
– Та день добрий, Романівно,
Таж ти наша сестра рідна.
Та ци в тебе слугів нема,
Що ти пасеш стадо сама?
– Ой є в мене слугів много,
Коли мені ніц до того.
– Та день добрий, Романочку,
Романочку, наш зятечку.
А де твоя Романівна?
Бо то наша сестра рідна.
– Ой у місті на риночку
П’є з панами горівочку.
Втяли єму праву руку.
– Оце, зятю, на науку.
Втяли єму праву ногу.
– Оце, зятю, за підмогу.
Втяли єму штуку м’яса,
– Оце, зятю,– сестра наша.

Примітки:
* Спасти – вбити.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення