Де ти їдеш, пане Гусаїме

– Де ти їдеш, пане Гусаїме?
В Запороже йду по гроші, серце Аксеніє.
– Відки їдеш, пане Гусаїме?
– З Запорожа несу гроші, серце Аксеніє.
– А чим тебе убрано, пане Гусаїме?
– Тонким шовком, білим рубком, серце Аксеніє.
– А чим тебе напувано, пане Гусаїме?
[...]*
– А де тебе порубано, пане Гусаїме?
– На тарели два вірмени, серце Аксеніє.
– А чим тебе порубано, пане Гусаїме?
– Ясним мечем, як місяцем, серце Аксеніє.
– Коли тобі задзвонити, пане Гусаїме?
– На Николи в штири дзвони, серце Аксеніє.
– А де тебе поховати, пане Гусаїме?
– Під дзвінницев з молодицев, серце Аксеніє.
– А чим тебе згадувати, пане Гусаїме?
– Літерками, кватирками, серце Аксеніє.

Примітки:
* Пропущено у запису.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення