Та й кувала зозулечка, кувала, кувала

Та й кувала зозулечка, кувала, кувала,
Як свобода панщиночку в Туреччину гнала.
Та загнала в ліси, в гори, що вже не видати,
Осідлали пани коні – пішли здоганяти.
Здогонили панщиночку на кедровім мості.
– Ой верниси, панщиночко, хоть до нас у гості.
– Вернула би-м си, люде добрі,– нема задля кого,
Було хлопа шанувати за здоров’я свого.
Було хлопа шанувати, було го не бити,
Було вивезти на лан води, дати єму пити.
Пішли пани на забавку та й у карти грати,
Що посягне до кишені – все нема що дати.
Ото було добре давно, що робили дурно,
А тепер би заплатити, щоби йшли робити.
А тепер би заплатити, горівки купити,
Щоби вийшли бідні люди та на лан робити.
Пане-брате, товаришу, що будем робити,
Насіяли-м доста хліба, не вмієм робити.
Не вмієм ми косити, наші жінки – жати,
Що ми будем, пане брате, гадати, гадати.
А ти, зоре буковинська, та ти, зоре ясна,
Як ти, зоре, засіяла, аж панщина згасла.
Та як она та й згасала, пани ю просили.
– Ой верниси, панщиночко, хоть до нас в гостину.
Тепер наші, пане-брате, та й ситі воли,
Що не звозять панські стирти до стодоли,
Тепер наші, пане-брате, жінки молоденькі,
Що не носять по ланах обіди раненькі.
Тепер наші, пане-брате, діточки хороші,
Рано ідуть на роботу, ввечір дають гроші.
Та як займив в понедівнок, держав до суботи,
Та ще казав: "Ви псявіри, нема з вас роботи!"
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення