Одну мамка дочку мала, Катеринков звала

Одну мамка дочку мала, Катеринков звала,
Поки тота Катеринка мамку змудрувала.
– Чо-с ти мені, Катеринко, вже така нелюба,
А чо ж бо ти, Катеринко, вчиниласи груба.
– Ой я їла вечір борщик, не було си видко,
Ой упала в борщик муха, тому мені гидко.
Ой взялися молодиці збігати у днинку
Та зачали завивати в рушник Катеринку.
Ой йде парубок долі селом, як тиха водиця.
– Яка ж з мої Катеринки гарна молодиця.
Ходить собі парубочок по темнім лісочку,
Обзирає жовті круги та й на колисочку.
Жовті круги, жовті круги, тонкі ворозочки*.
– Дай ти, боже, Катеринко, легкі годиночки.
Ой піду я до долини робітної днини
Та й принесу кварту меду та й для Катерини.
– Сідай собі, парубочку, на тисовий столець,
Аби-с там мав притулочок, де водиці конець.

Примітки:
* Ворозка – тонкий шнур, на якому підвішено колиску.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення