Ой, Іване, Іваночку

– Ой, Іване, Іваночку,
Виорім собі нивочку
Ані довгу, ні коротку,
Ані вузьку, ні широку.
Та у полі Іван оре,
А Марія обід несе.
А Марія обід несе,
За нев турчин конем жене.
– Ой Маріє, Марієчко,
Та кому тя обід несеш?
– Скажу правду та й панові,
Несу обід Іванові.
– Та день добрий, ти Іване.
– Бодай здоров, турчин-пане.
– Позволь з жінков жартувати,
Ци си скажеш спробувати.
– Не позволю жартувати,
Лиш си скажу спробувати.
Ой взялиси пробувати,
Та взяв турчин замагати.
– Ой Маріє, Марієчко,
Поможи ми цес разочок,
Поможи ми цес разочок,
Бо ми буде загибочок.
А я кажу: "Та й, небоже,
Та котрому бог поможе.
Ліпше з паном панувати,
Як з Іваном бідувати".
Взяли Івана – зв’язали
Та й до коня прив’язали.
Сіли обоє на коня,
Взяли Йвана попри коня.
Ведуть єго долинами,
Колючими віжинами.
– Ой турчине, турчиночку,
Дай ми води хоть капочку.
– Тогди ти си води нап’єш,
Як для мене голуба вб’єш.
Їдуть гору, їдуть другу,
А на третій спочивають.
Тамка стоять аж два дуби,
На тих дубах два голуби.
– Ой турчине, турчиночку,
Позич мені свого лучка
Та най уб’ю ти голуба,
Що там стоїть коло дуба.
Іван лучок приміряє,
На турчина гадку має.
Стрілив голубці під крильце,
Турчинові – в саме серце.
Стрілив голубові в ноги,
В турчинові чорні брови.
– Тут, турчине, тобі гнити,
Та не з моєв жінков жити.
Сів Іван собі на коня,
Взяв Марійку попри коня.
Веде єї долинами,
Колючими віжинами.
– Ой Іване, Іваночку,
Дай ми води хоть капочку.
Як я тобі присягала,
Що-м лиш з тобов жити мала.
Так з тобою буду жити,
Дай лиш води си напити.
– Та ти мені присягала,
Та присягу-с ізломала.
Тепер тобі віри не дам
Та й водиці вже не подам.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення