Гей, стоїть явір на горі

Гей, стоїть явір на горі
Та спустив гілля до землі.
На тім яворі ранній птах
Та вповідає дивний страх:
Що втікав Шумило ярами,
Та вже Шумила спіймали.
– Тепер, Шумило, здавайси,
Кілько-с дівчат зрадив, признайси.
– Ой здрадив я їх дванадціть,
Не бери ми, боже, то за гріх.
А тринадцяту – попівну,
А штирнадцяту – дядівну,
А п’ятнадцяту – Ганусю,
А шістнадцяту – Марусю.
За дванадцять дам гроші,
А за попівну – коні хороші.
А за дядівну дам зброю,
А за Ганусю дам душу мою,
А за Марусю сам гину,
Бо зловили мене за єї провину.
Не ведіть мене попри млин:
Там мене зайде гіркий дим,
Але ведіть ня попри гай,
Чей моя душа прийде в рай.
Ведуть мене гріхи в пекло, сумно мені, сумно,
Як я собі нагадаю, але то не дурно.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення