Мати моя, мати, нащо-с ня породила

– Мати моя, мати, нащо-с ня породила?
Чом я такий красний, як у гаю калина?
– Як-єм тя породила, в дунайській воді скупала,
На воду пустила та-єм тя не видала.
Як-єм тя утопила, то-м дуже плакала,
До синього моря так-єм промовляла:
– Гей, ти, синє море, далеко пливеш,
Чей же мого синка ти там переймеш.
– Ой плине твій синок долі водою.
– Ой іду я, синє море, зараз за тобою.
Як-єм тя, синку, уздріла, – зачала-м плакати,
Та й зачала-м білу хмарку руками лапати*.
– Ци ти, хмарко, з дощем, ци ти із водою?
Перейми ми мого синка, бо гине за мною.

Примітки:
* Лапати – ловити.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення