Ніхто мене не питає, чо я так сумую

Ніхто мене не питає, чо я так сумую,
Бо я мого миленького голосу не чую.
Ніхто мене не питає, чого я так сиджу,
Бо я мого миленького три роки не виджу.
Ой піду я понад воду – рибко моя, рибко,
Усі хлопці на забавці, лиш мого не видко.
Ой піду я понад море – рибко моя, рибко,
Пішов милий до Чернівців, лиш кучері видко.
– Надій ня си, моя мила, у пізні вечери,
Принесу ти кучерики у нові кишени.
Ой вийду я на толоку – толока леліє,
Та ще моя дівчиночка робити не вміє.
Ой вийду я на толоку – толока блищитьси,
За три роки дівчиночка робити навчитьси.
Ой вийду я на толоку – толока блищитьси,
Ой я піду та до войська, а мила лишитьси.
Ой вийду я на толоку, вигзицируюси,
Як си верну до касарні – сльозами заллюси.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення