Світи, світи, місяченьку, та й ти, зоре ясна

Світи, світи, місяченьку, та й ти, зоре ясна,
Гей, най же поле в полі пшениченьку дівчина прекрасна.
Поле вона, поле, вгору поглядає,
Гей, ци високо сивий соколонько із вірлами літає.
Гей, літає він, літає, до віконця припадає.
– Ой сіяв руту, ой сіяв руту та подай, мила, руку.
– Рада би я ручку дати, не пускає стара мати.
Гей, не пускає стара мати, годі, годі ручку дати.
– Ой відсуньси, люба, від того нелюба,
Уб’ю єго, як голуба.
– Ой ци уб’єш, ци не уб’єш – гіршу зраду зробиш.
Гей, сідай на коня, виїжджай із двора, ти не мій, я не твоя.
– Сідлай, хлопче, коня, коня вороного
Та поїдем до Дунаю, де я утонути маю.
Приїжджаю до Дунаю, сів на берег та й думаю.
Гей, гаю, гаю, тихий Дунаю, я у тобі утонути маю.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення