Ой з-за гори місяць сходить, за другу заходить

Ой з-за гори місяць сходить, за другу заходить,
А там багач до бідної на зальоти ходить.
– Ти, багачу, ти, багачу, не ходи до мене,
Бо ти багач, а я бідна – не озьмеш ти мене.
– Ой ци озьму, ци не озьму, най хоть си находжу,
Ти дівчина, як пташина, най си наговорю.
Викопав я керниченьку, викопав я дві,
Викохав я дівчиночку людям – не собі.
Та вже з мої керниченьки вірли воду п’ють,
Та вже мою дівчиночку до слюбу ведуть.
Один веде за рученьку, другий за рукав,
А я стою, серце крою, що-м любив – не взяв.
Один веде за рученьку, другий за плече,
А я стою та й чекаю – чей вона втече.
Ведуть єї до церквочки, другий каже: "Ти моя".
Вна си дивить та й на мене: "Не правдочка твоя".
Вже стелять втиравнички*, а він каже: "Ти моя".
Вна на мене споглядає: "Це неправда твоя".
Вже обходять коло стола, він каже: "Ти моя".
Вна на него си й не дивить: "Неправдочка твоя".
Вже міняють перстінцями: "Аж тепер ти моя".
Вона ревне заплакала: "Твоя, не чужа".

Примітки:
* Втиравник – рушник.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення