Не свари ня, мій миленький, ніколи, ніколи

– Не свари ня, мій миленький, ніколи, ніколи,
Зроблю тобі роботочку і дома і в поли.
Як ня будеш, мій миленький, щодень убивати,
Буде твоя та й і моя робота стояти.
Чоловіче, чоловіче, що ти хочеш з мене?
– Присіли ня дрібні діти – нема кривди з мене.
Не журиси, мій миленький, тими діточками,
Одно піде із косою, друге – з грабельками.
А в доброго господаря діти не завадять,
Одні косять, другі в’яжуть, а треті громадять.
Закувала зозулечка в городі на дули*.
– Де би ми си, мій миленький, обоє набули?
Ходи, ходи, мій миленький, аж до мої хати,
Та там собі поговорим – ніхто не ме знати.
Прийшли, прийшли та й до хати, хату розмикати,
А тут варта попід вікна та хоче їх брати.
– Чоловіче, чоловіче, що ти чудо твориш,
Що ти твою слюбну жінку до біди приводиш?

Примітки:
* Дуля – груша.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення