Ой б’ють мене, сварять мене, мій милий, за тебе

– Ой б’ють мене, сварять мене, мій милий, за тебе,
Прошу тебе не гнівайси – не ходи до мене.
Ходи собі до другої – вулички широкі,
Не поводи очичками, як сивенький соків.
Не дивиси очичками, не моргай бровами,
Як-єс мене не сподобав, бери си з волами.
Бо то воли та корови на болу здихають,
Біле личко, чорні брови серденько вривають.
Та бувайте ви здорові, двері та пороги,
Не забувай, моя мила, за мене ніколи.
– Не забувай, мій миленький, за мене ніколи,
Я за тебе не забуду, сивенький соколе.
– Я за тебе, моя мила, та й не забуваю,
Як я коня осідлаю, сльози проливаю.
Будь здорова, моя мила, бо я вже рушаю,
Біле личко, чорні брови на бога лишаю.
Та й на бога, моя мила, на бога, на бога,
Віддавайси, моя мила, без мене здорова.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення