А звечера комора гуділа

А звечера комора гуділа,
Опівночі нагайка шуміла.
На розсвіті миленька заснула,
Все, що було, вона вже забула.
А вже рано входить син до хати,
Питаєси єго стара мати:
Чому, синку, сам до хати входиш,
Чому жінку твою не приводиш?
– Дав би-м, мамко, коня вороного,
Би хто збудив приятеля мого.
Дав би-м, мамко, із коника зброю,
Коби хто збудив ґаздиню мою.
Дав би-м, мамко, всю мою худобу,
Би хто збудив оцю мою шкоду.
– Сідай, синку, на сиву кобилку,
Втікай, синку, в глибоку долинку.
Будуть невістку до гробу спускати,
Будуть тебе та й на мак рубати.
Вже невістку до гробу спустили,
Мого синка уже давно вбили.
За невістков тато й мама плаче,
А над моїм синком чорний ворон краче.
За невістков штири дзвони дзвонять,
А над моїм синком два дубочки стоять.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення