Дайте мене, моя мамко, за кого я бажу

Дайте мене, моя мамко, за кого я бажу,
Хоть він мене буде бити, то я вам не скажу.
Дала мене моя мамка за кого-м хотіла,
Зашуміла нагаєчка коло мого тіла.
Шуми, шуми, нагаєчко, коло мого тіла,
Не бог ми дав лиху долю – сама-м ї хотіла.
Шуми, шуми, нагаєчко, ще будеш шуміти,
Я не скажу своїй мамці, хоть буде боліти.
Одну мати дочку мала, на сторону дала,
Як до неї ішла в гості, людей си питала:
– А як си тут, люде добрі, моя дочка має?
Іде мати попід хату, стихенька ступає,
Єї дочка до віконця синці обзирає,
Лиху долю, що ї збила, тяжко проклинає.
– Та день добрий, моя дочко, чо-с так побіліла?
Побила тя лиха доля аж-єс помарніла.
– Ой не била, моя мамко, не била, не била,
Тото мене, моя мамко, так бджілка вкусила.
– А що тото, моя дочко, за бджілка, за бджілка?
Чому тогди не кусала, як ти була дівка?
– Та й не тота, мамко, бджілка, що в полі літає,
Але тота, мамко, бджілка, що в коршмі гуляє.
– Що ж ти єму, моя дочко, таке провинила,
Та що твоя, синку*, кровця землю сполонила?
– Нічо-м єму, моя мамко, нічо-м му не винна,
Тото єму якась друга вечерю зварила.
– Ой коби я, синку, знала, котрая, котрая,
Була би їй вечеречка гіркая, гіркая.

Примітки:
* На Буковині, в західних областях України, зокрема на Покутті, до дівчат часто звертаються "синку".
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення