Гора висока, гора висока, тяжко ї обходити

Гора висока, гора висока, тяжко ї обходити,
Сідлаю бо я сив-ворон коня, щоби ї об’їздити,
Гора висока, дорога гладка, коник си спотикає,
– Відай же бо ня, мій товаришу, дівчина проклинає.
– Не лови коня та й за стреміня, не ме си спотикати,
Не роби зраду та й на дівчину, не ме тя проклинати.
– Не ловлю коня та й за стреміня, все він си спотикає,
Не роблю зраду та й на дівчину, все вона проклинає.
Ой зайди, зайди, ясний місяцю, за високу комору,
Ой вийди, вийди, мила дівчино, най з тобов поговорю.
Заржи, заржи, сивий конику, та підо мною йдучи,
Чей ня учує моя дівчина, вечерю готуючи.
Гей як учула, та як учула, тяженько вздихнула:
– Поїхав милий, мій соків сивий, а я і не чула.
Гей спорий яром, гей спорий яром, а трава по облозі.
– Бувай здорова, ти моя мила, бо я вже на дорозі.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення