Ой піду я в лісок трісок та наломлю лому [1]

Ой піду я в лісок трісок та наломлю лому,
Дурний же ня розум заніс на чужу сторону.
А у чужій стороночці ні отця, ні мати,
Лиш у чужій стороночці тяжко пробувати.
– Соловію ти сивенький, високо літаєш,
Скажи мені за мамочку, бо ти єї знаєш.
– Ой знаю я твою мамку, стоїть над водою,
Руки ломить, ревне плаче, гине за тобою.
– Пусти мене, мій миленький, в вишневий садочок,
Нічо тобі не пошкоджу, не врву ягідочок.
Лишень урву з ружі квітку та кину на воду,
Пливи, пливи, з ружі квітко, аж до мого роду.
Ой там зійде стара мати, буде воду брати,
Буде тебе переймати та й тя си питати:
– Ци ти, дочко, рік лежала, ци два хорувала,
Що так твоя з ружі квітка на воді зів’яла?
– Ні я, мамко, рік лежала, ні два хорувала,
Лишень пішла-м на чужину та й забанувала.
Джерело:
Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. – Київ: Музична Україна, 1972. – 323 с.

Рекламне оголошення