Голубонько-дівчинонько, зіронько моя

Голубонько-дівчинонько, зіронько моя.
Не питайся, моя мила, чого смутен я.
Живо, живо того снутку і ти не минеш,
Оттогді ти, моя мила, мене спом’янеш.

Голубонько-дівчинонько, мій рожевий цвіт!
Ти весела, світом рада, тобі милий світ.
Живо, жито світом знудиш, тяженько здихнеш,
Оттоді ти, моя мила, мене спом’янеш.

Ти вітаєш, обіймаєш, своїх і чужих.
Як дитина, ти, дівчино, ластишся до них.
Живо, живо од чужого руки одвинеш,
Оттогді ти, моя мила, мене спом’янеш.

Прийде ранок – ти весела, других веселиш.
Прийде нічка – ти в постелі, як голубка, спиш.
Живо, живо цілі ночки оком не стикнеш,
Оттогді ти, моя мила, мене спом’янеш.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення