Дівчино, рибчино, здорова була

Дівчино, рибчино, здорова була!
Чи вже ж ти, чи вже ж ти мене забула?
– Я ж не забула, я ж не забуду –
Любила вірненько, любити буду.

– Козаче, голубче, соколику мій!
Дай білу рученьку, годинку постій,
Най подивлюся, слізьми вмиюся,
Заким з дороги тебе діждуся.

– Дівчино, рибчино, не плач, не ридай,
За мною, молодим, ручок не ламай.
Коли не згину, я не покину,
Я не покину любу дівчину.

– Ой доню Явдоню, зіллячко моє,
Чого ж так змарніло личенько твоє?
– Ой мати, мати! Тяжко вмирати,
Ой а ще важче милого ждати.

Давно я, давно я в милого була –
Вже тая стежечка зіллям поросла.
Піду я, мати, зіллячко рвати,
Зіллячко рвати, милого ждати...

Рвуть зілля дівчата, віночки плетуть,
А мої оченьки тілько сльози ллють.
Ой зілля, зілля, чудне весілля,
А моя мука – з милим розлука.

– Дівчино, рибчино, здорова була!
Чи вже ж ти, чи вже ж ти мене забула?
– Я ж не забула, я ж не забуду –
Любила вірненько, любити буду.

Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення