Щиголь тугу має

Щиголь тугу має,
Громаду збирає.
Сам не хоче мешкати,
Женитися має.
Завихторив щиголь,
Післав орла в свати,
Орел гуси надибає,
Давай мордувати...
Засватав синицю,
Горобця сестрицю,
Слічную, прекрасную,
Ізрадную птицю.
А шуляка послав
Калачі носити.
Він полетів по вулиці
Курочки душити.
Куропатка з тетерою
Снопи молотили,
А кокошки по дві ношки
До млина носили.
Боцюн, боцюн меле,
А крук насипає,
А горобчик, добрий хлопчик,
Мірки відбирає.
Ятель на києчку
У долоні плеще.
Горобчики в конопельках:
Напиймося єще.
Горобці ся попили,
Снігура побили.
А ворони-старі жони
Коровай ізвили.
Сороки-приданки
Скачуть коло лавки:
– Бідна ж наша головонько,
Не маєм цимбалки!
Сидить сова за столом,
А сич на порозі.
Дурний деркач навіжений
Лежить на морозі.
А хрущ як упився,
На сову звалився.
Сова жартів не знала –
Хруща в писок затяла.
Муха із пчолою
Підпоїли чаплю.
– Бідна ж моя головонько,
Додому не втраплю!
А лисиця-краса,
На весілля ласа,
Кричить вона, вигукує –
То потіха наша.
Комар на дубочку
На скрипочку грає.
Коли б щигля іспійняти –
Кості поламає.
Оженився щиголь
Та й думу думає:
– Оженився, утратився,
Та й жінки не має.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення