Ох, а в полі сосна

Ох, а в полі сосна
Тонкая виросла,
Як вітер повіє,
Сосонка хиліє.
Не хилися, сосно,
Бо й так меж тошно,
Бо я на чужині,
Як на пожарині.
Бо я на чужині,
Як на пожарині –
Ніхто не пригорне
При лихій годині.
Не пригорне батько,
Ані рідна мати,
Тільки та дівчина,
Що ї маю взяти.
Ой в полі керниця,
Там голуб купався,
Десь моя дівчина,
Що з нею кохався?
А в полі керниця,
Водиця блищиться,
Ой говорять люди:
– Козак-ледащиця.
Козак-ледащиця
Не хоче робити,
Іде до коршемка
Мед-горілку пити.
А в полі коршемка
Дильом дильована,
Десь моя дівчина
Ходить заручана.
А в полі коршемка
Дильом дильована,
А у тій коршемці
Аж два чужоземці.
Один чужоземець
Бере мед-горілку,
Другий чужоземець
Підмовляє дівку:
– Ой ти, дівчино,
Ой іди ж ти з нами,
Лучше ж тобі буде,
Як в рідної мами.
А в рідної мами
Та все в сірячині
В нас будеш ходити
В злотій кармазині...
Вивели дівчину
За широку кладку:
– Ой згадай, дівчино,
За батька, за матку.
Вивели дівчину
За густу ліщину,
А звели дівчину,
Як малу дитину.
Зв’язали дівчину
До сосни косима,
До сосни косима,
На поле очима.
Запалили сосну
Від верха до споду.
Ой сосонка горить,
Дівчина говорить:
– Хто в лісі ночує,
Той мій голос чує,
А хто діти має,
Нехай научає.
А хто дітей має,
Нехай научає,
Ізрання до корчми
Нігди не пускає.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення