Ой задумав, загадав

Ой задумав, загадав,
Не до мислі жінку взяв.
Піду в військо служити,
Ніж з поганою жити.
На городі в лободі
Пасла дівка лебеді.
А погнала до води, –
– Пийте воду, лебеді.
– А вже ж бо ми та й пили
В чистім полі доволі,
За городом річка йде,
За річкою сплав пливе,
За річкою сплав пливе,
А за сплавом смерть іде.

– Смерте ж моя дорога,
По кого йдеш від бога?
Візьми мою милую,
Ще й дитинку малую.
Я даремне не схочу,
Сріблом злотом заплачу!
– А я срібла не прийму,
А милую й так візьму.
Візьму твою милую,
Ще й дитину малую
Поховаю у саду
Ще й рожею обсаджу.
Скажуть люди, що кохав,
Що в садочку поховав.
Скажуть люди, що любив,
Що рожею обсадив.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення