Ой сон, мати, ой сон, мати

Ой сон, мати, ой сон, мати,
Сон головоньку клонить.

За козаком дівчинонька
Білі ручки ломить.

Зготувала дівчинонька
Дві вечероньки ружних.

Ой першая вечеронька
Та шальвія та рута,

А другая вечеронька
Та трутизнонька люта.

Сидить козак кінець стола
Його серденько б’ється,

А дівчина край порога
Із козака сміється:

– Тогді ж тобі, козаченьку,
Ся вечера минеться,

Як у полю край дороги
Сухий дуб розів’ється.

А вже ж того сухого дуба
Та й уже й порубали,

А вже ж того козаченька
На могилі поховали.

Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення