Кажуть люди, що щаслива

Кажуть люди, що щаслива,
Я з того сміюся,
А не знають, як я не раз
Сльозами заллюся.
Пішли ж мої дні за днями,
Літа за літами.
Я розкоші не зазнала –
Жаль мені за вами.

Не зазнала я розкоші
І знати не буду.
По чім же вас, літа мої,
Споминати буду?
Боже з неба високого,
Скроти віку мого
А хто в світі щасливіший,
Причини до того.

Примітки:
Останні чотири рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення