Ой час-пора до куреня

Ой час-пора до куреня,
Бо вже хмари надвисли.
Не добере козак дівки
До своєї мислі.

Ой добрав козак дівчиноньку,
Сам поїхав на Десну:
– Рости, рости, дівчинонько,
Та й на другую весну.

Ой росла, росла дівчинонька,
Та й на станочку стала.
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.

– Ой хиліться, густі лози,
Та звідки вітер віє.
Дивітеся, чорні очі,
Та звідки милий їде...

Ой хилилися густі лози,
Та уже й перестали.
Ждали очі козаченька,
Та й плакати стали.

Ой пливе човен, води повен,
Та коли б не схибнувся.
Десь поїхав мій миленький,
Та коли б повернувся.

Ой пливе щука з Кременчука,
Та підстріляні крильця.
Нема ж мого миленького,
Та нема чорнобривця.

Ой пливе щука з Кременчука,
Та підстреляна з лука.
Люди кажуть, сама бачу,
Що з миленьким розлука.

Ой пішла дівчина воду брати,
Руту підливати,
Козак коня напуває,
Тяженько вздихає:

– Ой буде з тебе, дівчинонько,
Руту підливати,
Нехай же я перестану
Тяженько вздихати.
Джерело:
Народні пісні в записах Степана Руданського. – Київ: Музична Україна, 1972. – 291 с.

Рекламне оголошення