Сокира Перуна

Коли я ще був маленький, і гори були високі,
І горе було далеко, і ріки були глибокі,
Світ був дивним садом мені, де троянди і солов’ї.
І я запитав у мами: як жить з чистими руками,

Не встиг іще запитати, а руки були вже в плямах
І з жахом я дивився на лодоні свої.

Я бачив сон: весь світ обійма золота пелена
І добре все... Прокинувся – а тут – сокира Перуна...
А дощ пере, а смерть бере своїх дітей,
Іде війна, горить стіна, і долина з самого дна

І дитина...

Коли я ще був маленький, то мріяв я мати крила
І щоб крила були чималенькі, щоб по світу мене носили,
Щоб міг я злетіти у небо й ширяти між сонця і зір
Тепер що хотів, те маю, є в мене омріяні крила,

Але такі великі, що підняти їх вже не сила.
Я їх по землі волочу, вже протер оті крила до дір.

О де ти є, дитинства мого золота сторона
Де ще не б’є нікого поміж очей сокира Перуна...


Рекламне оголошення