Кадавр

І встав кадавр... І вийшов в поле
І заревів на срібний місяць –
Посипались волохаті зорі,
І те, що він зробив, назвали: осінь...

І він стояв, закутавшись у тумани.
І я стояв, і ліс шумів,
Про те, що він
Ніколи нічого не просить, лише
Слухай його стогін постійно,
Слухай мою пісню зимою

Ти надто довго у голос повторяв
Його наймення. І він прийшов,
Сидить на твоєму ліжку
І жде, коли ти прийдеш до нього.

А потім він знов йде у поле,
Стане калиною, покриється мжичкою,
Ти наступиш на нього,
А він тобі не скаже нічого,
Слухай його стогін постійно,
Слухай мою пісню зимою...
І встав кадавр...


Рекламне оголошення