Сага про Україну

Де твій початок – скажи Україно?
В якій стороні і в яких світах?
Чи в далеких варягах коліні?
Чи в розкосих азійських очах?
Чи живий той початок безодній
У далеких Скіфських степах,
А синів і дочок твоїх сонних
Заколисує слава в устах.

І тільки прадавня історія
Та курганів нетлінний прах,
Це нам вказують предки нескорених,
Це нам вказує арії шлях

Так їм судилося тут на сторожі
Щирим добром воювати зі злом,
Іменем неба, іменем Божим
Святинею бути над сивим Дніпром,
Щоб потім у землі далекі незнані
На північ, південь, захід і схід
У зорях вечірніх і ранніх
Благотворний лишити свій слід

Ні, ти не є чиясь окраїна
Краю героїв, а не нікчем,
Богом дарована – ти Україно
Земля вкраяна плугом і мечем.

І під небом твоїм високим та синім
На солодких медах і гірких полинах
Зріють доля і щастя твої Україно,
Щоби славити Бога в віках;
І полине душа невгамовно
Невмируща та вічно жива,
У єднанні від Сяну до Дону
І в степах заблищить булава

Обнімуться брати скоро вже,
Бо закінчяться чвари й розбрат,
Це наказують предки не скорених,
Це нам вказує злагоди шлях;
Ні, ти не є чиясь окраїна
Краю героїв, а не нікчем,
Богом дарована – ти Україно
Земля вкраяна плугом і мечем...


Рекламне оголошення