Буйний вітер

Уже листочки обсипає добре літо,
Уже нахмарились погідні небеса,
А я не знаю, що робить, куди подітись,
Для кого жить, коли лишився в хаті сам.

Приспів:
Буйний вітре-козаче!
Ти кмітливий на вдачу.
Не гуляй в чистім полі,
А знайди мою Долю,
Бо в холодній хатині,
Без сім’ї, на чужині,
Без турбот і надії
Я один... посивію.

Прожив піввіку на землі, пожив доволі.
Плекав надії, все тягнувся, будував.
Нічим ніколи не гнівив зрадливу Долю,
А навпаки – її кохав і шанував.

Приспів:
Творив добро, годив цілому світу.
Робив, як раб, ночей не досипав...
Та де ж тепер мої хороші діти?
Де те добро і та, яку кохав?

Приспів

Вона забулися про мене – я то знаю:
Чим перед нею я так тяжко завинив?
Чому не йде, чому не дорікає,
Що я в цім світі лиш для себе тільки жив?

Приспів

Вона прийде... а врешті – будь, що буде.
Я терпеливий, знаю лиш одно:
Що б там про мене не вигадували люди,
Поки є час – спішу творить добро!

Приспів


Рекламне оголошення