Давай я навчу тебе поганому

Недоказаний міф у забутому місті
По проспектах і стінах повільно тече
Я ковтаючи дим, ти збираючи листя,
Забуваємо все, пам’ятаємо все
Тільки вечір вологий, як подих останній,
На долоні малює повітряний рай
Щось банальне і тепле, бо справді реальне
Зашарілий такий, непроявлений слайд

Приспів:
Давай я навчу тебе поганому –
Купатись в вогні, водою дихати
І серед зими цвісти тюльпанами,
Святими до божевілля ліками
Тримати вітри, зірками гратися
Ходити по небу над туманами
В одарі видінь не розчинятися,
Давай я навчу тебе поганому

Білих клавіш пісні перелізуть на струни
І навіки затягує відстань і час
І столичний акцент, твої теплі парфуми
У сніги, в павутину, у сяйво прикрас
Окулярами скрию таємниці дорослі
Пригорни мене міцно, моя самота
Я ковтаючи дим, ти ковтаючи сльози
Залишаємось жити в паралельних світах

Приспів (2)


Рекламне оголошення