Привид

Вночі самотня йду
Примарою прозорою,
Одразу шлях знайду
Серед зірок і пороху.

Торкаючись небес,
Іду ногами босими.
Побачу світ увесь,
І вранці зникну з росами.

Приспів
Я привид, примара,
Блукати вночі – моя кара.

А вранішня зоря
Візьме холодне тіло
І мертвою рукою
Покладе у могилу.

Приречена, німа,
Спокутую провину.
Століттями сама,
В самотності застигну.

Приспів (2)


Рекламне оголошення