Ой матінко-вишенько

Ой матінко-вишенько,
Яке мені лишенько.
Ой, матінко-тополя,
Яке мені тут горе.

Піду в поле блукати,
Отця-неньку шукати.
Пішла в поле – не знайшла,
Заплакала та й пішла.

Знайшла в полі билину –
Матусину могилу.
До могили припала,
Батька-неньку згадала.

Сира земле, розступись,
Ти, матусю, підведись.
Ой, куди ти, доню, йшла,
Що матусю тут знайшла?

Чи хмарою? Чи дощем?
А чи тихою водою?
Живи, доню, із бідою.
Живи, доню, як живеш.

Вже рідної не зведеш,
Матінкою не назвеш.
Іди, доню, не гайся,
Із свекром не лайся.

Іди, доню, не барись,
А свекрусі поклонись.
Хоч свекруха старенька,
Та не матінка рідненька.

Примітки:
Записали 1994 року Наталія Баула та Вікторія Гречкосій.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення