Тут я стою й гірко плачу

Тут я стою й гірко плачу,
Мамо моя, хоч приснись,
Відкрий свої очі, матусю,
На мене ще раз подивись.

Мене ти, матусю, родила,
Кров ти свою пролила,
Щастя у Бога просила
Щоб я здорова була.

Мама мене колихала,
Мама купала мене,
Мама ночей не доспала,
Гляділа, ростила мене.

Перші кроки ступити
Мама мені помогла,
Першого слова: "О мамо"
Як же його ти ждала.

Не раз ти сумною бувала,
Коли я недужа була,
Тихо сльозами вмивались,
Бога на поміч звала.

Ти ж мене в церкву водила,
Вчила молитись Христу
І його матір любити,
Діву Пречисту Святу.

Дякую, мамо рідненька,
За ласку і руки твої,
За те, що учила, як жити,
І помагала в біді.

Може я чим провинила,
Всяко буває в житті,
Клінно прошу тебе, мам
Все мені, рідна, прости.

Я не забула, рідненька:
Ти проводжала мене
В життєву дорогу далеку,
А сльози лилися в тебе.

Назавжди, рідненька матусю,
Із рідної хати ти йдеш,
Тебе виряджаєм до гробу,
Ти більше до нас не прийдеш.

Очі твої вже закрились,
Устоньки твої мовчать.
Серце твоє вже не б’ється,
Ручки на грудях лежать.

Чи мала я радість велику,
Чи мала велику біду,
Завжди я до тебе спішила,
До кого тепер я прийду?

Більше тебе не побачу,
Яка ж то розлука важка –
Із найріднішим прощатись...
Божая воля така.

Примітки:
Записала 1996 року Тетяна Маняк в м. Бердичеві на Житомирщині від Лозко І.В.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення