Найріднішій

Спочинув день в м’яких обіймах ночі,
Його заколихали солов’ї.
Пухнаста киця вічну пісеньку муркоче
Тобі й мені, тобі й мені.

Голівку гладить рученька тендітна,
І чую шепіт: "Спи, дитино, спи".
Нехай до тебе буде доленька привітна,
Нехай насняться лиш щасливі сни.

Матусю рідна, я молюсь за тебе,
Твоя любов мене обігріва.
Мені в житті нікого більш не треба,
Лиш ти була б здорова і жива.

Тебе цілую і тобі вклоняюсь
І відчуваю рук твоїх тепло.
Багато мам на світі, та я знаю,
Такої ще ні в кого не було.

Примітки:
Записала 1999 року Олена Коденець в с. Суха Калигірка Шполянського району Черкаської області від Куликової Богдани Миколаївни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення