Спасибі, мамо

Голубіють очі батьківської хати
І стежина в’ється двором до воріт,
Ти по тій стежині вивела нас, мати,
На щасливу долю у широкий світ.

Спасибі, мамо, за твоєї душі багатство,
За любов материнську святу,
Спасибі, мамо, за твою найласкавішу ласку
І найдобрішу, найдобрішу твою доброту.

Ти для нас хотіла прихилити небо,
Щоб не знать ніколи смутку і невдач.
Не завжди слухняні ми були у тебе,
Дорога матусю, ти за все пробач.

Спасибі, мамо, за твоєї душі багатство,
За любов материнську святу.
Спасибі, мамо, за твою найласкавішу ласку
І найдобрішу, найдобрішу твою доброту.

Хай вітри осінні душу не остудять,
Хоч нема турботам краю і кінця,
Ой, шануймо, люди, бережімо, люди,
Материнські рідні, лагідні серця.

Спасибі, мамо, за твоєї душі багатство,
За любов материнську святу,
Спасибі, мамо, за твою найласкавішу ласку
І найдобрішу, найдобрішу твою доброту.

Примітки:
Записала 1999 року Наталія Загірня в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області від Загірньої Ольги Петрівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення