Зозуля кувала

Зозуля кувала,
А я не чувала,
Мати моя вмерла,
А я і не знала.

Якби була бігла
Та й не оглядалась,
Може б, була неньку
Ще живу застала.

Прибігла до двору,
Майстри стружку стружать,
А мої сестриці
За ненькою тужать.

Прибігла до двору,
Стала на порозі,
Забилося серце,
Покотились сльози.

Ой, мати, ти, мати,
Кому доручила?
Чи дядьку, чи тітці,
Чи у полі квітці?

"Я ж дядьку не нужна,
А тітці не вгоджу!"
Осталась сирітка,
Як у полі квітка.

Ой вирву я квітку,
Квітку винограду,
Піду до чужої
Неньки на пораду.

А в чужої неньки
Дрібненькії дітки,
Нікому порадить
Бідної сирітки.

Примітки:
Записано 1999 року в с. Сімаківка на Житомирщині від Ярмоленко Марини Іванівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення