Із-за гори вітер повіває

Із-за гори вітер повіває,
Мати дочку про життя питає.
Спитай, мати, спитай, мати,
та сірого утяти.
Сіре утя на морі ночує,
Воно все моє горенько чує.
Перше горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – чоловік ревнивий,
Що він їде у поле орати,
А мене бере волів поганяти.
Ой, гей, воли сірі, половенькі,
Пройшли мої літа молоденькі.

Примітки:
Записала М. Колтоновська в с. Морозівка Баришівського району Київської області від Путій О.І.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення