У неділю рано

У неділю рано ще сонце не сходить,
Свекруха до невістки потиху говорить:
– Уставай, невістко, годі тобі спати,
Бери серп у руки, іди в поле жати.
Жала вона, жала, снопочки в’язала,
Сонце за горою, снопочки складала.
Як прийшла додому, вечерю зварила,
Та й нагадала: "Де моя дитина?!"
Ой побігла вона полями-лугами,
Здибаєтья вона з трьома соколами.
– Ой ви, соколочки, сиві голубочки,
Чи ви не видали моєї дитиночки?
– Ми її видали в полі під снопами,
Там вона зіграла з трьома гадючками.
Первая гадюка очі виїдає,
Другая гадюка кровцю випиває,
А третя гадюка коси розкидає.
– Мати ж, моя мати,
Гріх будеш ти мати,
Що ти ня послала
В неділеньку жати.
Гріх перший будеш мати
За святую неділю,
Другий гріх буде –
За ня молодую,
А третій гріх буде
За дитину нещасную.

Примітки:
Записали Наталія Гончарук та Інна Конош у с. Чорнівка Новоселицького району Чернівецької області від Бурдеш Євгенії Іванівни (1941 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення