Ох, я до тебе, люба матусю...

Ох, я до тебе, люба матусю,
Думками лину як ніч, так день.
Тебе я бачу з своєї уяви
І голос чую твоїх пісень.

Ти колихала мене малою
І пригортала до своїх грудей.
Не одну ніченьку не доспала
І сон зірвала з своїх очей.

Як нагадаю ті дні дівочі,
Як мені косу ти заплітала –
Тепер в тюрмі і вдень, і вночі
Банда проклята ті коси рве.

І біле тіло чорніє, пухне,
А кат нагайкою б’є та б’є.
Пропала, нене, не май надії,
Бо твоя доня в тюрмі помре.

Ти не побачиш мене в віночку,
Вінок терновий не покладеш,
Кати прокляті тобі не скажуть,
Й могили доньки ти не знайдеш.

Примітки:
Цю пісню, складену 18-річною українською патріоткою, яка сиділа і померла в тюрмі КДБ (в 50-ті роки), 1999 року записали Світлана Федик і Надія Шевченко у с. Лавочне на Прикарпатті від Коруд Дарії Теодорівни (1931 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення