Ой чого калина...

Ой чого калина квіти розпустила,
Чи багато цвіту, чи Божа роса?
Ой чого ж так рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.

Мамині безсоння, мамині тривоги,
Розстелилась доля у простору даль.
За ворота вийде, гляне край дороги,
Коси розплітає сивини печаль.

Стеляться тумани дальніми лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни.
Ой дорога дальня, повертай до мами,
Буде в її косах менше сивини.

Примітки:
Записала 1999 року Оксана Нагорна в с. Грем’ячка Ямпільського району Сумської області від Пушко Ганни Іванівни (1934 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення