Моя мила ненько, я дякую тобі

Моя мила ненько, я дякую тобі,
Що на скрип дверей спішила завжди.
Мене зустрічала, ніжно цілувала,
Ти будь зі мною, ангел доброти.

Скільки сліз гарячих за мене лила ти,
Як тебе, мій ангел, тепер зберегти?
Побіжу у поле, наберу в долоні
Крапелинок чистої роси.

Як я хочу чути твій ніжний голосок,
Що присипляв раніше маленьких діточок.
Полечу в простори і нарву для тебе
Букет із ясних зірок.

Я в житті марному сповнений життєвих мрій,
Вже не повернути дитинства світлих днів.
Заросла стежина, де стоїть хатина,
І голосом не ллється рідний спів.

Примітки:
Записала 2000 року Н. Дзигун у с. Стрільське Сарненського району Рівненської області.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення